З бурхливим розвитком кіноіндустрії світ швидко наповнили безліч кінострічок найрізноманітнішої тематики, завчасно оцінити що можна показувати дитині, а що не варто - ставало дедалі складніше, а після сексуальної революції - взагалі неможливим, адже майже у всіх фільмах стали зявлятися якщо не сексуальні сцени, то грубі жарти на цю тему. Тож постала задача поділити фільми на певні групи для різних вікових категорій. Першопочатківцем у створенні такої системи, яка б допомогла батькам оцінити чи варто їхнім дітям дивитися той чиіший фільм, стала Американська Кіноасоціація - Motion Picture Association of America (MPAA).

Залежно від змісту та специфіки фільму, кожна картина отримує певну оцінку - так званий віковий рейтинг (рейтинг MPAA), завдяки якому глядацька аудиторія картини може бути обмежена за рахунок виключення з неї дітей і підлітків. Тому рейтинг MPAA грає важливу роль в прокатній долі фільму - відомі неодноразові випадки перемонтування фільму, інколи зі значними змінами, для досягнення бажаного рейтингу, який би дав можливість отримати гроші більшої аудиторії.

Система рейтингів MPAA була введена в дію 1 листопада 1968 року, тому для фільмів, які вийшли в прокат до введення цієї системи зазвичай використовується позначення U (Unrated). А всі картини, які в даний час виходять в американський прокат отримують один з п'яти рейтингів: G, PG, PG-13, R, NC-17. Для картин, що з якихось причин не отримали рейтинг Американської Кіноасоціації, зазвичай використовується позначення NR (Not Rated), але варто зауважити, що позначення U і NR не є офіційно прийнятими рейтинговими оцінками.