Тридцять років тому світ був абсолютно інакшим і уявлення людства про майбутній початок нового тисячоліття - теж. Нам в СРСР обіцяли до 2000-го року висадку на Марс, кожній сім'ї по квартирі та побудову комунізму, американцям - тотальний контроль міжнародних корпорацій над світом, стагнацію економік, повалення урядів та розквіт диктатур. Особливою ознакою цього майбутнього глобального занепаду було повне повернення до часів Римської імперії у сфері розваг - вони мали бути кривавими, з можливістю смерті учасників, і обов'язково з якомога меншою кількістю правил та обмежень. Саме на цьому були засновані сюжети двох фільмів-конкурентів, які вийшли в один рік - 1975: "Роллербол" та "Смертельні перегони 2000". Час показав, хто саме виявився правий: футуристи радянські програли, американські - на жаль виграли. Світові економіки справді занепадають, диктатори минулого беруть перші місця в опитуваннях, диктатори сьогодення визнаються "Людьми року", на телебаченні панує повна анархія несмаку, а в кіно панують бізнесмени, які плодять клони з однією метою - дати глядачеві якомога простіші розваги, заробивши на цьому  якомога більше грошей. Втім, в Голлівуді створюють не лише клони, а й переробляють стрічки минулих років. І якщо оригінали двох вищезгаданих картин вийшли в один рік, то їх перероблені варіанти розійшлись в часі на цілих шість років - беззубий сучасний варіант "Роллербола" зібрав свою долю критики в 2002 році, а "Смертельні перегони" наздогнали нас лише зараз.

Треба зазначити, що ці два конкуренти мали багато спільних рис: в обох основою сюжету була ідея, котра свого часу поховала Рим - відволікання натовпу від нестачі хліба надлишком видовищ, під час яких владні особи мали змогу набити в свої схованки ще більше того самого хліба. Але "Смертельні перегони 2000", які від початку створювались на противагу "Роллерболу", далеко обігнали його за переходом усіх існуючих на той час моральних норм - за сюжетом США були знищені в результаті фінансової кризи та путчу, а в утворених Об'єднаних провінціях панувала сувора диктатура психопата, котрий очолював єдину партію, що суміщувала в собі функції єдиного центру світської та релігійної влади. Президента збуджували криваві бої, тому головною розвагою народу були трансконтитентальні перегони, під час яких учасники мали не лише змагатись між собою за допомогою різноманітної зброї, аби дійти першими до фінішу, а й набирати бали за знищених дорогою громадян. Фільм тоді було сприйнято належно - для одних він набув культового статусу, інші вимагали його заборони. Фактично єдиним, хто зміг отримати з цього фільму хоч якусь реальну користь був двадцятидев'ятирічний актор-початківець Сільвестр Сталлоне, якому досить неоднозначна роль Кулеметника Джо дала можливість отримати головну роль в фільмі за власним сценарієм, який відразу зробив з "Рокі"-Слая голлівудську суперзірку.

Але світ зараз все-таки інший, тому відразу доводиться попереджати - від рімейку не слід чекати якихось складних філософських питань щодо натовпу та видовищ чи переваг і недоліків диктатур та схем боротьби з ними. Не слід забувати, що ми живемо в часи тотальної влади грошей, яка ввічливо прикрита ковдрою політкоректності, отже піднімати незручні питання зараз неввічливо, та, зрештою, і невигідно. Режисер, сценарист та продюсер сучасних "Смертельних перегонів" Пол Андерсон - людина, фільмографія якої являє собою дивну суміш гостротематичних стрічок на зразок "Шоппінгу" та "Солдата" і блокбастерів типу "Обителі зла" та "Чужого проти Хижака", створених лише для заробляння грошей. Він чудово відчуває сучасні реалії і цього разу продемонстрував надзвичайний хист інженера-конструктора. Для створення "Смертельних перегонів" Пол вирішив не ризикувати, створюючи щось своє, а взяв вже випробувані компоненти інших відомих і успішних фільмів - з нащадків "Кармагеддону", сучасних комп'ютерних ігор "на виживання" запозичено антураж, звісно з врахуванням проблем першої гри з розповсюдженням через неполіткоректну кривавість, тому без балів за збитих бабусь. З фільму "Перевізник" - гонщика Джейсона Стетгема, з надзвичайно популярної трилогії про Борна - біляве стерво Джоан Аллен, роль для якої було запозичено з "Тюряги" з тим-таки Сталлоне.

З "Форсажу" забрали обов'язкового для сучасних голлівудських фільмів афроамериканця Тайреса Ґібсона, для повної втіхи усіх меншин додали серіальну акторку Наталі Мартінез. Не обійшлося і без нашого брата, популярного останнім часом в американському кіно: головний гад фільму, расист і вбивця, носить дуже схоже на українське прізвище Паченко. До цих складових додали сиропу у вигляді шаленого драйву перегонів без правил - з надзвичайно ефектними стріляниною та вибухами і на виході отримали непоганий голлівудський блокбастер для одноразового перегляду на вихідних. Він абсолютно не змушує напружувати мізки питаннями та проблеми, швидше є солоденьким, неначе Макпиріг чи черговий сезон чемпіонату WWF і має задовольнити кожного, хто схожий на те населення, для якого за сюжетом і оригінальних стрічок, і їх сучасних рімейків створювались ці перегони та інші схожі видовища. На відміну від стрічки тридцятирічної давнини форма в рімейку повністю переважає зміст. Втім, як я вже казав, ми живемо в іншому світі - це зараз надзвичайно популярно.