Незважаючи на багато проблем, нагородження преміями американської кіноакадемії таки відбулося.
В 2010 році в процес нагородження внесли значні зміни. В першу чергу був скорочений час на промови нагороджених для загального скорочення зазвичай багатогодинної процедури - відтепер у них на всі подяки залишилось всього 45 секунд. Серед інших змін можна назвати зміну схеми голосування, яка дозволила вперше за останні півстоліття змінити кількість номінантів на кращий фільм - тепер їх стало десять, причому одна з цих стрічок - анімаційна.
Головною інтригою цьогорічного нагородження стало своєрідне суперництво колишнього подружжя - Джеймса Кемерона та Кетрін Біґелов. Їхні фільми отримали по однаковій кількості номінацій - дев'ять, але в кінцевому підсумку Кетрін "помстилась" Кемерону за всіх чотирьох його покинутих дружин з розгромним рахунком: 6 основних "Оскарів" проти трьох технічних.
Трагічний, через смерть багатьох відомих акторів, 2009 рік під своє закінчення приніс приголомшливу звістку - від зупинки серця померла одна з кращих молодих зірочок Голлівуду Брітані Мерфі. Їй було всього 32 роки.
Особисто мені вона подобалась чи не найбільше з усіх американських акторок свого покоління через свою незвичайну зовнішність і помітний акторський талант - тому ця звістка справді шокуюча.
Всесвітньовідомою Брітані стала після виходу знаменитого фільму "з Емінемом" "8 миля", та і до нього, і після у неї було надзвичайно багато ролей в незалежному кіно, в якому вона дуже любила зніматися. І незалежно від того, гарний був сам фільм, чи не дуже - її роль була помітна завжди. При цьому Брітт вирізнялася шаленою працездатністю - лише в наступному році мало вийти на екрани одразу чотири кінострічки з її участю.
Більше того - окрім акторської майстерності у неї був ще й співочий талант, відзначений деякими нагородами і відомий, зокрема, і глядачам - за анімаційною стрічкою "Веселі ніжки". Можна однозначно стверджувати, що у неї були всі шанси на велике майбутнє - та доля вирішила інакше.
Спочивай з миром, Брітт...
Шоста "Азія-кіно" - пошук себе
Понеділок, 05 жовтня 2009 00:00
Восьмого жовтня в столичному кінотеатрі "Україна" вже вшосте розпочнеться кінофестиваль здобутків азіатського кінематографу "Азія-кіно". Через специфіку українського кінопрокату це чи не єдиний, окрім скачування піратських копій з інтернету, шанс переглянути фільми, які в усьому світі здобули визнання і цілу купу нагород. А оскільки, через ту ж таки специфіку, 41-ший кінопрокатний тиждень в Україні ознаменовується виходом на широкі екрани лише двох стрічок російського виробництва, то хоча б у київських кіноманів є альтернатива продуктам виробництва нашого східного, дуже плідного в плані кінематографу, "сусіда". І ця альтернатива справді чудова, порівнюйте самі - проти фантастичного бойовика про агента ФСБ "Заборонена реальність" та напівдокументальної стрічки про найпопулярніший музичний гурт часів розпаду Радянського Союзу виступають:
1. Прощання / Відліт (Okuribito / Departures) - стрічка про колишнього музиканта, який влаштувався до компанії, котра займається останніми маніпуляціями з тілами померлих режисера Йоджіро Такіта зібрала цілу колекцію з тридцяти різноманітних нагород і одного "Оскара" в номінації "Кращий іноземний фільм" на додачу. Дуже шкода, що "Артхаус Трафік" не захотіли зберегти гру слів в назві фільму, на якій зав'язано весь сюжет, та сам фільм від цього гіршим не стає - прониклива історія знаходження свого місця в житті, передана через призму такої надзвичайно складної теми, як смерть людей, має сподобатись кожному.
Улюбленець глядачів, зірка фільмів "На гребені хвилі", "Привид" та "Брудні танці", помер вчора після важкої боротьби з головною сучасною хворобою людства - раком, причиною для якого, на думку самого актора, котрий публічно визнав смертельний діагноз кілька років тому, стали цигарки.
До останньої миті Патрік не сходив зі знімального майданчика, відмовляючись заради зйомок навіть від прийняття болезаспокійливих препаратів, але хвороба з часом однак взяла своє. Всього місяць тому Патрік відзначив свій 57 день народження.
Не сумніваюся, що Патрік потрапив до найкращого світу - він був справді мужньою людиною і гарним актором, який прожив своє життя так само бурхливо і з прагненням до свободи, як і його герої. А нам, глядачам, лишились його чудові акторські роботи і його девіз - "будь першим в усьому, чим би ти не займався".
Вчора, третього червня, закінчив свою роботу ще один український кінофестиваль - "дитина" одного з найвідоміших українських акторів Богдана Сильвестровича Ступки. Новий захід в сфері кіномистецтва відкрився попри тривалу світову економічну кризу, в яку потрапила і наша країна, що вкотре довело - справжнім митцям економічні перешкоди ніколи не завадять. Звісно, в першому млинці не все вийшло добре - зокрема вже усі ЗМІ встигли покепкувати над технічними проблемами, які виникали при презентаціях і майстер-класах, та над власними журналістами, які не змогли упізнати більшість іменитих гостей фестивалю, зокрема Пітера Грінуея, який в результаті віддав перевагу самотній прогулянці Києвом. Втім навряд чи хтось відважиться заперечити, що в кіносвіті України, що ледь-ледь жевріє, поява "дорослого" кінофестивалю, як доповнення до "Молодості" - це достатньо визначна подія, хай її відвідали не голлівудські зірки А-класу, а лише кілька відомих режисерів.
24 травня цього року були підбиті підсумки одного з найголовніших фестивалів "Категорії А" - міжнародного Каннського кінофестивалю. Він відомий тим, що орієнтується в першу чергу на так зване інтелектуальне кіно, до того ж однією з умов є допуск до розгляду лише тих кінострічок, які ще не брали участі в інших кінопреміях, таким чином на відміну від "Оскара" Американської кіноасоціації, яка нагороджує, так би мовити, "за результатами року", в Каннах можна побачити фільми, які не лише ще не були в прокаті, а інколи ще й не завершені остаточно.
Каннський кінофестиваль ось вже 62 роки є грандіозним святом кіномистецтва, на який приїздять знаменитості з усієї планети, зокрема цього року в Каннах відбувся благодійний аукціон, одним з лотів якого буде приватний концерт Мадонни, а звичний майстер-клас з кіномистецтва провів культовий режисер сучасності Квентін Тарантіно. Сам же фестиваль вперше за всю свою історію відкриється анімаційним фільмом - черговим шедевром студії Pixar Вперед і вгору (Up). Якщо згадати, що цього року мультфільм Волл-І (Wall E) ледь не пробився в номінанти на "Оскар" в категорії "Кращий фільм", то треба визнати, що анімаційні стрічки вже переходять межі "дитячих забавок" і починають помалу грати на полі "дорослих" ігрових кінофільмів.
18 березня 2009 року в лікарні Ленокс-Гіл померла британська акторка Наташа Річардсон - дружина відомого кіноактора Лайама Нісона. За два дні перед цим з Наташею стався нещасний випадок на лижному курорті Мон-Треблан, внаслідок чого отримала важку травму голови, небезпеку якої спочатку не оцінили, доправивши Річардсон до монреальського шпиталю "дю Скар-Кур" лише через годину після поранення.
Наташа була членом відомої акторської династії Редгрейв, яка налічує вже п'ять поколінь працівників великого екрану та театральної сцени. Її матір, Ванесса Редгрейв, яку українські глядачі не так давно мали змогу бачити у фільмі "Спокута", де вона виконала роль постарілої Бріоні Талліс, свого часу отримала "Оскар" за головну роль у фільмі "Джулія" (Julia). Батько Наташі, продюсер та режисер Тоні Річардсон, власник двох "Оскарів" за свій фільм "Том Джонс" (Tom Jones), помер від СНІДу в 1991 році, через що сама Наташа витрачала мільйони доларів, зароблених за фільми та театральні постановки, на фонд боротьби з "чумою XX-го століття".
Безсумнівним лідером цього року стала картина "Мільйонер з трущоб" (Slumdog Millionaire), яка зібрала 8 Оскарів з десяти номінацій, таким чином кількість її нагород складає рівно 70.
Вчора відбулася чергова подія в світі кінобізнесу - в США в шістдесят шостий раз пройшло нагородження "Золотими глобусами". Окрім того, що ця нагорода є однією з найпрестижніших в світі, "Золотий глобус" відкриває сезон нагород кіноіндустрії, який завершиться нагородженням відзнаками Американської кадемії кіномистецтва "Оскар".
20 вересня 2008 року вже занесено в не надто жваву історію розвитку українського бізнесу червоним кольором, оскільки саме в цей день кінопрокат в нашій країні було перекинуто на наступну еволюційну сходинку довгоочікуваним відкриттям мегаплексу "Блокбастер". Занадто довгоочікуваного, якщо врахувати, що в 2004 році в інтерв'ю "Діловій столиці" власники компанії "Мультиплекс-холдинг" називали орієнтовним терміном відкриття кінець 2005 року. Однак краще пізно, аніж ніколи - кінотеатр таки відкрився, хоч і не без проблем та в зменшеному на два зали вигляді - спочатку було анонсовано чотирнадцять кінозалів, а відкрилось дванадцять.