Дуже мало книжок нині пишеться для дітей - невигідна то справа... З одного боку діти все більше по комп'ютерах граються, а не книжки читають, з іншого батьки не дуже цю справу шанують - книжки дітям дарувати. Тому кожна нова гарна україномовна дитяча книжка викликає у мене лише радість.

Але, на жаль, оскільки справа не приносить багато грошей, то займаються нею дуже часто люди з інших міркувань. Одні задля навчання, інші - задля просування в маси своїх ідей.

Шкода, але в цілому непоганий задум серії "Славетні імена України" належить саме до останніх. Не знаю, чи то є така думка товариства "Просвіта", котре її випустило, чи автора Євгена Білоусова, чи, вірогідніше - те й інше разом, але чудова мета ознайомлення дітей з біографіями відомих українців була зведена нанівець тою відвертою пропагандою християнства, яку виклав через слово пан Білоусов. Для нього це, звісно, не перша така книжка - вже була «Як віра Христа в землю нашу прийшла», але з нею все зрозуміло - з самої назви видно, що це є за література та на кого і з якою метою вона розрахована.

В книзі ж "Імена" це не зрозумієш доти, доки не почнеш читати - а отам вже відразу доводиться сортувати християнську рекламу та дитячу розповідь про історичну постать. І це дуже погано - бо книжка для дітей, а подібне сортування не завжди доступне й дорослим.

Якщо ж відкинути це сміття, то залишається гарна задумка поширення інформації про видатних людей історії України, цікава реалізація - у вигляді художніх мінітворів з великою кількістю звертань до читача, дуже гарне, якісне видання - тверда яскрава обкладинка, якісний папір, малюнки, великі літери, низька ціна. Тобто абсолютно усі засади для чудової дитячої книги.

Але особисті погляди пана Білоусова зіпсували це все одним розчерком "освяченого" пера.