Звичайно, можна відмахнутися від цих слів, визнати їх недобросовісною рекламою, спробою прославитися, примусити всю країну обговорювати свою витівку: "Ви чули? Ну що за чудові хлопці!" Багато хто так і вирішив. Ведучі радіопрограм та аналітики з телебачення навпаки, сприйняли новину серйозно і довго обсмоктували її в ефірі. Вони звикли перетворювати будь-яку нісенітницю на подію державного масштабу. Самі імпульсивні на чому світ стоїть лаяли ідіотів, що сіють розбрат таі мерзоту. Кожен має право висловлювати власну думку.

Висловлю і я свою. Я зробив приголомшуюче відкриття, щоправда, трохи забарився з ним, відносно нашої країни (або нації, не знаю, як правильно). Виявляється, у цієї країни або нації (треба послухати, як говорить прем'єр-міністр), яка дала світу блискучу латинську літературу після розпаду Римської імперії, зуміла зберегти в Севільї світло мистецтва і освіти в епоху варварства, познайомила Європу зі східною наукою, відкрила Америку і породила десятки нових народів, ніколи не було власної культури. Виявляється, печери Альтаміри, друкарня в Мехіко, кафедральний собор Бургоса, "Поховання графа Оргаса", кастільська та каталонська мови у Візантії, "Герніка", Національна бібліотека, Школа перекладачів в Толедо, акведук в Сеговії, "Здача Бреди", кордовські мозаїки, Саламанкський університет, місія в Каліфорнії - все це лише франкістська пропаганда. Виходить, що андалусець Сенека, вихователь римського імператора, уродженець Нового Карфагена Ісідор Севільський, який писав латиною, і Аверроес, і Гонсало де Берсео, і Авіценна, і Рамон Луллій, і Небріха, і ще чотири тисячі каталонців, валенсійців, наваррців, астурійців, естрамадурців, книги яких Ніколас Антоніо збирав тридцять три роки, щоб скласти з них Національну бібліотеку - непотріб, зборище бездарностей, flatus vocis* літератури, що невідомо звідки взялася. Далі, Валье-Інклан, Унамуно та Бароха були просто брудними продажними шовіністами. Приклади дійсної культури і високої національної самосвідомості можна перерахувати на пальцях: "Каніго" та інші визнані шедеври каталонської літератури, Гауді, кельтські розкопки, Кастелао, фронтон Аноети, дон Сабріно Арана, котрий зіграв вирішальну роль в становленні західної думки. Хто не згоден, хай забирається під три чорти.

На щастя, далеко не всі з нас готові залишити культуру в руках некомпетентних (якщо не сказати безграмотних) міністрів, готових вилізти зі шкіри, аби їх не вважали фашистами. Та все ж одна справа міністри, а інша - троє безсовісних шахраїв. Наші аферисти добиваються того, щоб поняття культури і нації визнали реакційними і небезпечними для суспільства, а тих, хто їх використовує, негайно ставили до стінки. Взагалі-то вони запросто можуть отримати, що хочуть. Над Сенекою та "Кодексом Семи Сторін" нависла небезпека серйозніша за горе-нацистів або комікси про Астерікса. Може трапитися так, що про них зовсім забудуть. Іспанці ось-ось відмовляться від власної культури, зганьблять її, поховають і влаштують на могилі буйну тризну.