Авторам книги "Великі шишки" спала на думку моторошна ідея зібрати під однією обкладинкою знамениті фрази мерзотного наброду, котрий іменується іспанськими політиками. Спочатку анекдоти про відомих всім персонажів викликають усмішку, потім стає страшно. Сили небесні! І від цих людей залежить наша доля!

Зрозуміло, що і серед політиків зустрічаються яскраві особистості. В цій країні мерзотність далеко не завжди є синонімом дурості. Дотепність Альфонсо Герри увійшла до історії. Всі пам'ятають блискучі характеристики, які він дав Адольфо Суаресу - "шулер з берегів Міссісіпі в квітчастому жилеті" - і Маргарет Тетчер - "вона з тих, хто надає перевагу "три в одному" замість дезодорантів". Втім, дотепів в книзі не так багато, натомість вдосталь дурості і вульгарності. Перед нами рентгенограма так званої іспанської еліти: стада тупих мулів, розбійницькі банди, жирні свині, яких аніскілечки не бентежать власна інтелектуальна нікчемність і повна нездатність узгоджувати слова в реченні. Вони й далі тішать нас блискучими зразками ораторського мистецтва, на зразок того, що приписують колишньому президентові Катабрії Хуану Ормаечеа: "Взагалі-то я люблю тварин, особливо якщо вони самки і ходять на двох ногах". А як вам вислів надзвичайно нелюбого мені Армандо Кероля:"А соціалістам ми відріжемо вуха і те, чим вони нас дістають"?

Можу припустити, що моя матінка, і єпископ нашої єпархії, і старий приятель - памплонський нотаріус, не в захваті від того, що я використовую ці сторінки для політичних заяв. Так от, поки батько не нам'яв мені вуха, священик не вдався до формули "Vade retro", а нотаріус не завалив редакцію "Семаналя" листами з вимогами виставити Реверте під три чорти, поспішаю довести до вашого відома, що я не закликаю ні за кого голосувати і не перебуваю на утриманні у жодної з партій. Я належу до розбійників з великої дороги, а не до батьків нації. А тому маю повне право писати те, що спаде мені в голову. Право, яке своєю чергою, не належить зграї любителів розпивати коктейлі коштом платників податків, тих, хто розплачуючись в ресторані карткою "Віза Голд" пише власне прізвище з помилками. Нікчем, які не зуміли б зробити політичну кар'єру в жодній іншій країні. Суб'єктів, які примушують червоніти нормальних людей, коли піднімаються в президію, довго перевіряють мікрофон: "Мене чути? Мене всім чутно?", а потім бубонять собі під ніс жахливі дурощі, не маючи анінайменшого уявлення про синтаксис, нічого не знаючи про історію і проблеми пограбованої ними країни. Такі виступи не мають нічого спільного зі справжньою політичною дискусією і зводяться до з'ясування, хто з опонентів зміг більше вкрасти.

На відміну від парламентаріїв початку століття, ці кретини не володіють навіть мистецтвом образ. Політики минулого були не меншими пройдисвітами, але їм бодай вистачало аргументів і красномовства, щоб не виглядати смішними. Нинішня публіка готова проковтнути все, що завгодно. Газети більше не пропонують нових ідей і не вимагають їх у політиків. Від них все одно нічого не домогтися, окрім дурості або наклепу. Замість того, щоб складати програми і шукати рішення, батьки нації безперервно б'ються над шпильками, які, як їм здається, прикрасять завтрашню промову. З тактичного прийому образа перетворилася на головний, а то і єдиний аргумент суперечки. Оскільки в наший країні, якщо цю прокляту богом місцевість можна вважати країною, політичні дискусії давно перетворилися на портові бійки, огидні побоїща, де жодна протиборча сторона не викликає анінайменшої симпатії. Всі демонструють однакову дурість і підлість.

Ніхто не вимагає від політиків глибокого знання історії, риторики і модальних дієслів - більшості з них саме вчас сідати за парти, вчитися читати і писати. Щоправда, спочатку доведеться вивчити алфавіт

Запам'ятайте, пані та панове, літера "с" - перша в слові "сором".

*"vade retro" - (лат.) "ізойди"