У мене сьогодні день монархії. Досить дивно для подібних до мене суб'єктів, не дуже відданих короні. Втім, у дев'ятирічному віці я шаленів від платонічної закоханості в Анну Австрійську з її діамантовими підвісками. У тому юному віці моє серце надривалося від захоплення, коли пуританин Фелтон віддав належне англійському псові Бекінґему і відправив його до прабатьків ударом ножа. Менш платонічні відчуття у мене завжди викликала леді Вінтер. Анна Австрійська була створена для прогулянок при місяці, діамантових підвісках та для розмов про поета-романтика Беккера, але краса міледі обіцяла зовсім інше. Це про неї писав дон Франсіско де Кеведо: "Та дика краса, що чекає на мене за цими ґратами"...
Проте я відхиляюся від теми. Насправді я хотів розповісти вам про книгу Фернандо Района, присвячену іспанській королеві. Фернандо, також відомий як монсіньоре, - заступник головного редактора розважального тижневика, хоча йому куди більше пасувало б видавати "L'Osservatore Romano". Їм саме не вистачає його проникливості і Флорентійської тонкості, гідних кардинала епохи Відродження. До того ж Фернандо - мій добрий товариш. І нарешті, будь-яка нова книга будить в мені цікавість. Можу сказати вам, що книга Фернандо називається "Софія: біографія королеви", вона видана "Майстернею видавців" і поза сумнівом заслуговує на вашу увагу. Книжка написана стримано, в ній майже немає пліток, натомість є безліч фотографій. Свою героїню Фернандо зображає справжньою королевою і чудовою жінкою. Крім того, в книзі можна знайти немало цікавих відомостей про королівський будинок. Виявляється, граф Лекіо, велике цабе, займає тридцяте місце в списку претендентів на іспанський трон і стане королем в тому випадку, якщо все чимале королівське сімейство відразу загине, скажімо, від епідемії. Боюся, в цьому випадку епідемія видасться нам меншим злом.
Я став шукати в книжці згадку про Ісабель Сарторіус, прекрасну жінку, яку я в глибині душі хотів би бачити своєю Анною Австрійською. Ми з Фернандо не раз говорили про цю ще дуже молоду пані, з якою я зустрічався лише одного разу, за столиком кафе «Хіхон». Вона висока, елегантна, розумна і надзвичайно приваблива. У колишні часи її назвали б справжньою сеньйорою.
Фернандо вважає, що з неї вийшла б бездоганна королева, і я з ним повністю згоден. Хоч би й тому, що в розпал цькування, яке розв'язала наша преса, Ісабель Сарторіус справді поводилася, як годиться сеньйорі. В наше вульгарне століття, коли Вуханчик та Леді Ді з мізками Форреста Ґампа зуміли настільки дискредитувати монархію, як ні за що не вдалося б Фіделю Кастро на посту головного редактора тижневика «Ола!», ця прекрасна дівчина, що примушує нерівно битися наші з Фернандо серця, могла б врятувати престиж королівського дому. Жінка до кінчиків вій, жінка високого класу з крутими стегнами, щоб народжувати синів. З неї вийде справжня королева, здатна подарувати дону Феліпе Бурбонському здорових, гарних і вихованих дітей. З доном Феліпе мені теж одного разу довелося поговорити, він мені симпатичний вже тому, що вміє себе тримати і виглядає справжнім аристократом. Я бажаю йому знайти справжню королеву, яка не стане давати приводів газетним пліткарям і зуміє виховати його нащадків гідними свого призначення, на відміну від тупих, як віслюки, британських спадкоємців, безвідповідальних синочків норвезького короля чи молодшої кралечки з Монако, яка, на відміну від своєї старшої сестри, що віддає перевагу плейбоям та аристократам, так і прагне закрутити роман з охоронцем.
У цій країні негідників, грубіянів, неуків, фанатиків і лиходіїв монархія повинна залишатися непорушним символом держави, котрий об'єднуює людей. Інакше навіщо вона потрібна? Який тоді сенс утримувати королівську сім'ю за рахунок наших податків? У монархії давно немає ніякого практичного сенсу, і тому неодмінно повинен бути сенс символічний. У цій країні належати до королівської сім'ї - означає йти мінним полем, серед голодних чудовиськ, готових тебе зжерти. Будь-яка помилка може стати смертельною. Час прийшов, дону Феліпе потрібно приймати рішення.
